Ой сяду я Край Віконця Проти Ясного Сонця, Проти Ясного Сонця Виглядати Чорноморця. Чорноморець, Мати, їде Ще й Семеро Коней веде, На Восьмому Вороному У Жупані Голубому. У Жупані Голубому, Я ж думала, що додому, А він їде аж до Гаю, Аж до Тихого Дунаю. Ой став Коня напувати, Стала Вода прибувати. Стала Вода прибувати, Чорноморець потопати. Чорноморець потопає Та на Милую гукає: Рятуй-рятуй, Моя Мила, Коли вірно любила! Ой, рада б я рятувати - Так не вмію я плавати, Якби Човен та Весельце Рятувала б моє Серце! Ой, піду я поміж люди, Чи не жаль кому буде! Заким люди зібралися, Чорноморець утопився. Пливи, пливи за водою, Зосталася я вдовою! Пливи, пливи берегами, Зосталася з ворогами!