Ой покрились білим снігом полонини, Десь поїхав хлопець милий з Буковини. На прощання дав дівчині синю чічку, | Сам пропав, неначе камінь в бистру річку... | (2) Ой, заплачеш, моя мила, ой, заплачеш, Бо мене уже ти більше не побачиш, Йшов шукати ліпшу долю в чужім краю, А тепер тут на чужині пропадаю. Ой, між горами трембіта трембітає, Із-за гаю гайвороння вилітає. Дівчинонька плаче, хлопця виглядає, Тільки милий із чужини не вертає. Розцвіла весняним цвітом Буковина, Довго ждала - не діждалася дівчина... Залишив на згадку милий синю чічку, | Сам пропав, неначе камінь в бистру річку. | (2)