Ой, під гаєм зелененьким | (2) Брала вдова льон дрібненький, | (2) Брала, брала, добирала | (2) Та й так собі заспівала: | (2) Ой, коли б я мужа мала, | (2) Я би його шанувала, | (2) В кармазини убирала, | (2) Медом-вином напувала. | (2) Ой, там Василь сіно косив, | (2) Вітер слова переносив. | (2) Кинув косу у травоньку, | (2) А сам пішов додомоньку, | (2) Схилив на стіл головоньку. | (2) Вийшла мати із кімнати, | (2) Стала Василя питати: | (2) Чого сидиш та й думаєш, | (2) Чому не п'єш, не гуляєш? | (2) Дозволь, мати, вдову взяти, | (2) Вдова буде шанувати, | (2) В кармазини убирати, | (2) Медом-вином напувати. | (2) Не дозволю вдови взяти, | (2) Вдова вміє чарувати. | (2) Вчарувала мужа свого, | (2) Вчарує тя, молодого. | (2) Син матері не послухав, | (2) Сів на коня та й поїхав. | (2) Стала мати нервувати, | (2) Стала сина проклинати: | (2) Іди, сину, у дорогу, | (2) Щоб тобі кінь став горою, | (2) А сідельце кремінною, | (2) А нагайка гадиною, | (2) А ти, сину, яворою. | (2)