Ой не цвісти калинонці В зеленім гаї. Не гуляти козакові У рідному краї. Ішов козак дорогою Не в Крим, не по сіль, Зустрілася пригодонька - Вдовина постіль. На білії подушечки Головку поклав - Забув тую дічиноньку, Що дома кохав... Ой не цвіте калинонька В зеленім гаї, Плаче нишком дівчинонька У своїм краї. Ніхто в світі жалю її Не чув і не знав, Тільки тая тополенька, Де голуб сідав. Під тією тополеню Травиця росте, Між травою зеленою Барвінок цвіте. Дівчинонька барвінкові В'януть не дає: Щовечора тихесенько Сльозами поллє... Високая тополенько, Зеленій, шуми! Цвіти, цвіти барвіночку, З весни до зими! Довіку нас дівчинонька Буде доглядать, З вами тугу розважати, Долю викликать...