Ой, дощ, іде дощ, В долині калюжа. Розсердилась жінка | Та на свого мужа. | (2) Розсердилась жінка Та на свого мужа, Вилізла на піч | Та й лежить недужа. | (2) Іди, милий, Хата від хати Для своєї милої | Ліків шукати. | (2) Вставай, мила, Я приніс горілки. Цур тобі, пек тобі, | Шукай собі жінки. | (2) Вставай, мила, Приніс тобі меду. Єй-бо, не встану, | Головки не зведу. | (2) Прираїли його Добрі люди: Вирубай дубину, | То здорова буде. | (2) Запріг милий Рябую кобилу Та поїхав милий | У ліс по дубину. | (2) Вставай, мила, Я привіз дубину На твою головоньку | Ще й на твою спину. | (2) Ой, устала мила, Так як не лежала. Обняла мужа | Та й поцілувала. | (2) Дай тобі боже З високого неба, Що ти догадався, | Чого мені треба. | (2) Мене не боліли Ні руки, ні кості, Я тільки лежала | Для твоєї злості. | (2)