Ой, Дніпре, Дніпре - літопис слов'янський, В твоїй святій воді поринули віки, Колись в степах Ти чув пісні поганські, Тобі з могил всміхались баби... Ой, Дніпре, Дніпре - пращур наш забутий, Колиска руська, пережив багато див. В дитинстві був Ти Борисфеном та Славутой, Твоєй водою Володимир нас хрестив... Ой, Дніпре, Дніпре, мінялися народи: Сармати, скіфи, алани, татарва, Гасали кручами шукали Твої броди То ханський ятаган, то кошового булава... Ой, Дніпре Дніпре - батько Ти козацький, Чубатих діточок своїх кохав і боронив, На Хортиці ховав, Ти - захисник бурлацький, У Чорне море їх на чайках виводив... Навіщо Дніпре, приніс велике горе: На Чортомлицьку Січ ті орди москалів? Та шибениці на плотах погнав у саме море, За що козацьким трупом ти нагодував сомів? Ой, Дніпре, Дніпре, гарні в тебе доньки: Самара, Ворскла, Оріль та Саксагань. В'ються коло Тебе, як в танці дівчиноньки, А де козацькі скарби — знає щука і тарань. Ой, Дніпре, Дніпре, де Твої пороги? Сплять під водою, в глибині мовчать. Лихими бур'янами поросли на Січ дороги, Та електрогреблі всі Тебе не зупинять...