Гей-гей-гей-гей Ой да у Святую Неділеньку Барзе рано пораненьку Ой да тож то не Сизії Орли заклекотали Як то біднії невольники У тяжкій турецькій неволі заплакали Угору руки підіймали кайданими забряжчали Господа Милосердного прохали та благали Гей Гей подай-подай нам Господи З неба дрібен дощик а знизу та буйний вітер Ой та чи не встала би та на Чорному Морі бистрая хвиля Ой та чи не позривала б вона якорів з турецької каторги Гей-гей Бо вже ж нам сяя турецькая каторга надоїла Кайдани залізо ноги повривало Білеє тіло козацькеє молодецькеє Аж до самої кості пошмугляло Гей-гей Отож то баша турецький бусурманський Недовірок християнський Ой да тож то він на чердаки ісходжає Да сам то теє добре зачуває Да на свої слуги турки-яниченьки зозла гукає Гей Гей кажу-кажу я вам турки-яниченьки Та добре ви дбайте барзе гадайте По три пучки тернини по чотири червоної таволги В руку набирайте з ряду з ряду заходжайте Бидла невольника по тричі в однім місті затинайте Гей-гей Ой да тож то тії слуги турки-яниченьки Ой да тож то вони добре дбали барзе гадали По три пучки тернини по чотири червоної таволги В руки набирали з ряду з ряду заходжали Бідного невольника по тричі в однім місті затинали Гей-гей Ой як стали козаки-молодці Ой як стали на собі кров християнську забачати То стали землю турецькую Віру прокляту бусурманськую Клясти проклинати Гей Гей ти земле-земле турецькая Віро проклята бусурманськая Розлуко ти християнськая Ой та не одного ж ти розлучила А чи брата з сестрою а чи мужа з вірною жоною А чи вірненького товариша з товаришем Гей Гей земле-земле десь справді ти єсть проклятая Тільки турчину-кальянинину на срібло на злато вельми багатая Гей Ой визволь нас визволь нас Господи Всіх бідних невольників з тяжкої турецької неволі На тихії води на яснії зорі у край веселий Промежду народ хрещений в городи християнськії До Отця-до-Неньки до Родини сердешної І на многії літа і до кінця віку Гей-гей Ой наперед уклоняюся Господу Богу І отаману батькові кошовому І всьому товариству кревному й сердечному І всім головам слухающим На многія літа до конця віка