Ой, чиї ж то воли по горі ходили, Оце ж того козаченька, що ми втрьох любили. Що перша любила - перстень подарила, А друга любить стала - та й причарувала. Як прийшов товариш, та й кличе орати, -0 "Не здужаю, рідний брате, воли поганяти". Як прийшов товариш, та й кличе косити, "Не здужаю, рідний брате, я й коси носити." Ой, як прийшла мати та й стала питати: "Чи не треба, мій синочку, ворожки питати?" "Ой, не треба, мати, ворожки питати? Аршин землі, чотири дошки, спасення трошки".