Ти зустрічалась із ним, а я дививсь лиш на тебе, Мабуть, просто це доля, можливо, просто так треба, А може ти була тоді іще малою й дурною, Коли він цілувався з тобою прямо переді мною?.. Два роки швидко пройшли, уже їх як не бувало, А час пливе все одно, і все на місце стало: Ти знову боса й сама, така сумненька і мила, Казала "Життя це лайно і світ є незрозумілим" Та тут з"явився я і хтів тобі пояснити, Що світ не є жорстоким, потрібно далі жити! Я подивився на тебе та зрозумів, що закохався, Не міг забути тебе, якби я не намагався. Не бачив я на світі милішої дитини І зрозумів я тоді, шо ти у мене єдина! Розмова в нас була дуже щира і відверта Я хтів з твоєї пам'яті два роки отих стерти. Ти у мене одна, ти у мене єдина! Коли я поруч з тобою, минають швидко години, Коли цілуюсь з тобою я майже кожну хвилину, Бо ти у мене одна і ти у мене єдина! У мене ти одна і більш мені ніхто не треба, Бо ти для мене - сонце і ти є зоряне небо. Та ти для мене - вода і ти - повітря ще навіть, У мене ти одна, ніщо більш не цікавить. І ти така красива, як ті червоні троянди, Не віддам тебе іншому за жодні діаманти, Ти з-поміж всіх для мене - найближча людина, Бо ти у мене одна і ти у мене єдина! Чарівна посмішка твоя мене із розуму зводить, Коли хтось мимо тебе такий сумний проходить, Коли загляне цікаво у очі твої милі - Тоді вже весело стає, тоді вже все зрозуміло. Ти відчуваєш себе уже тоді щасливим, Коли ти поруч стоїш з таким обличчям милим, Коли торкаєшся губ отих таких солодких, Жалієш після цього ти - життя ж таке коротке. А пам'ятаєш, сонце, ти перший цьомчик в щічку, Коли сиділи ми от там десь біля річки, Там шаруділа трава, там пташки гарно співали Про те, шо ми разом удвох вони напоминали. Я так дивився на тебе, була вже майже нічка, Любов палала в душі, як догоряє свічка, Коли я разом з тобою так швидко час плине, Бо ти у мене одна і ти у мене єдина!