Виходжу в дощ, осінній дощ, Зібравши всі гріхи й спокути, Виходжу в дощ, невпинний дощ З бажанням більше не вернутись. А навкруги сріблиться брук, Цвіту в пітьмі, як під наркозом, (2) Коли твій друг уже не друг – Це не поезія, це проза. Іду по асфальту сонних площ, Бреду по кручених узвозах. Забудь про все – шепоче дощ, Це не поезія, це проза. Що забувать, що пам'ятать Підкаже час – він справжній лікар, (2) Нам вже любов, як суєта, Коли за поворотом літо... = Програш = Що забувать, що пам'ятать Підкаже час – він справжній лікар, (2) Нам вже любов, як суєта, Коли за поворотом літо... Я руку літа відпущу, Але не стану в безнадії Просить поради у дощу, Що тільки плакати уміє... Нам вже любов, як суєта, Коли за поворотом літо...