Вона, як квітка, розквітає раз у рік, Вона лежатиме, не розмикаючи повік, Вона мовчатиме про почуття весь вік І не жалітиме за тим, хто вчора втік... Їй заважатиме музика гучна, Їй даруватимуть все те, чого нема... Їй говоритимуть: "Чому така сумна?" - Про це не зна ніхто, лише вона... Приспів: Вона, одна... Вона, не буде сама, Бо він відчує: Життя без неї - не життя... Її обличчя не міняє час, Її краса іще не раз здивує вас, Її поезія не для сірих нас, Не для буденних і бездушних мас. Він прибіжить до неї із слізьми, Він утече до неї із пітьми, Подзвонить він до неї в час зими І в темряві загубляться вони... Приспів. Вона, як квітка, розквітає раз у рік, Вона лежатиме, не розмикаючи повік, Вона мовчатиме про почуття весь вік І не жалітиме за тим, хто вчора втік... Приспів.