Оце тая стежечка, Де дівчина йшла, Що з мойого серденька Щастя унесла. Ось туди пішла вона, Та гуляючи, З іншим своїм любчиком Розмовляючи. І мов нурок перли ті На морському дні, Сквапно так мій слух ловив Всі слова її. Оце тая стежечка Ізвивається, А у мене серденько Розривається. Залягло на дні його Те важке чуття: Тут навіки згублений Смисл твого буття.