Я п'ю нектар твоїх чарівних слів, Я п'ю з глибин бездонної криниці І благодатний безконечний спів У серце тихо, тихо струмениться. Мені велює вільний дух степів, Цвіте садок вишневий коло хати. О, рідна мово, вічний гімн тобі, | Я просто вже не можу не співати! | (2) Я чую мову горних полонин, Струнких смерек, обпалених вітрами, Мені на скроні падають з вершин Молочно - сивим плетином тумани, Мені тепло прадавньої землі, Нестримний рокіт злив і громовиці, Мені твої тривоги і жалі, | О, як сльоза і чиста кров живиці. | (2) Я п'ю нектар твоїх чарівних слів, Я п'ю з глибин бездонної криниці І благодатний безконечний спів У серце тихо, тихо струмениться. І з молока вкраїнських матерів, З роси і хліба, і джерел студених - О, рідна мово, тільки не збори, | Не охолонь, не обмілій для мене! | (2)