О, Боже мій, така мені печаль І самота моя така безмежна, Нема Вітчизни, Око обережно обмацує дорогу між проваль. Ото мій шлях повернення, Чи не, ото мій шлях світ за очі, Єдине: пробач мені, кохана Україно, І, матере, не проклени мене. Я геть подався шалом навмання, Я геть подався стомлений од люті, Рожеві сопки кригою окуті, А понад ними чорне вороння. І сліпне вечір, Контур гір, немов з картону вирізаний, Для декору, І вся тобі дорога: вниз чи вгору, Пішов туди, пішов туди, пішов... І сліпне вечір, Контур гір, немов з картону вирізаний, Для декору, І вся тобі дорога: вниз чи вгору, Пішов туди, пішов туди, пішов... О, Боже мій, така мені печаль...