Ніч така гарная, зоряна, ясная, І зіроньки в небі яскраво горять. Вставай, мила, вставай, моя рибко, | Підемо в широкеє поле гулять... | (2) Ой, не встану і гуляти не вийду, І на вулицю з тобою я не піду. Рано, ранесенько так собі ляжу, | Та й аж до ранку спати буду. | (2) Вставай, мила, вставай, моя пташко, Бо ясен місяць на небі зійшов, Вставай, коханая дівчинонько, | Бо я під віконце прийшов. | (2) Не встану, милий мій чорнобривий, І розмови з тобою вести не буду, Хоч хлопчина ти є і вродливий, | Та накличеш ще на мене біду. | (2) Не встану і до розмови не стану, Бо мати на тебе дуже лиха, Каже хлопчина ти є непевний, | То ще доведеш мене до гріха. | (2) Не слухай матусю свою, дівчинонько, А ходімо разом в поле гулять, Там в широкому та чистому полі | Квіточки з тобою будем збирать. | (2) Дуриш, дуриш мене ти козаче, Де побачиш в ночі ці квіточки. Заманиш мене в те гарнеє поле, | Та й будуть про мене тоді пліточки. | (2) Не бійся мене, дівчинонько, Не лихії, а чесні думи мої, Лежатимемо ми на копиці | І співатимуть нам вночі солов'ї. | (2) Бо ж дуриш, дуриш мене, козаче, Тільки дурень того не знає, Що соловейко міцно спить вночі | І тільки вдень пісні співає. | (2) Темною нічкою, добре я знаю, Тільки жаби в озері квачуть. А ті дівчата, що хлопцям повірять, | Потім гірко гіркесенько плачуть. | (2) Не переживай, моя дівчинонько, Чого тобі так та й переживати, Переділимось ми з тобою газетою, | Та й цілу нічку так будем лежати. | (2)