Ніч прощання Поцілувались дві зорі в чарівну ніч. Твого волосся дощ хмільний я пив устами. Торкався місяць срібним сяйвом наших пліч, Але звучав мотив розлуки поміж нами. Аеропорт ще не згасив свої вогні. Я ще раз глянув у твої бездонні очі – І зрозумів, що не забути вже мені Цієї ночі, цієї ночі. Приспів: Терпке з бокалів вино Переливалось у кохання... Була короткою, як сон, Ця ніч прощання, ніч прощання. Мов з клена зірваний листок, Мене несе в світ блудний вітер. Та, може, пощастить, дай Бог, Нам знов зустрітись, знов зустрітись. Літак узяв на захід курс, у край чужий. Світанок сонцем загорівся над землею... А я все бачив очі, сповнені надій, І чув палке "люблю", як крик душі твоєї. В ранковім небі зграйки хмар пливли сумні. Але у серце сум впускати я не хочу, Бо там живе тепло, що ти дала мені Цієї ночі, цієї ночі. Приспів. (2) Знов зустрітись!..