На дворі глупа ніч, Хоч око виколи. Небес могутній клич Здіймає вихори. І мов світанку лик У далині світиться, І чути стук копит Під чари місяця. І завиває вовк, Трава гойдається. І неспокійний зойк З озер зривається, І кінь вже поруч, тут, Мов світу вигнанець. Він мчить на ночі суд, Коли ж зупиниться?.. Вже змучився, ірже І важко дихає, І пара з носа йде Густа й задихана. Собаки у дворах Все виють і гавкають Й вселяють в серце страх Дворища замкові... Стражденний люд стомивсь, Що в світі коїться! На кладовищах свищ Не заспокоїться. Із духом Сатани В могили ломляться О, Боже, спогляни, Що в світі коїться! І знову стук копит Земля здригається. О, мите, зупинись, Ти чуєш, кається Чиясь душа. За що? За все і всіх... Вона була ніщо, Бо мала гріх. А кінь усе біжить, Трава гойдається, І слід важких копит, Мов знак, лишається...