У полоні темноти, наче сон з'явилась ти. Та я прокинувся, тому що ти лишилась назавжди. Я кохав тебе, як міг, квіти клав тобі до ніг, Та білі мухи налетіли – вкрив любов холодний сніг. Ця любов мене дістала – перед очима матиляла, Цілий день, цілий день, цілий день мене пиляла! І я спокій втрачав, я на тебе кричав, Я горлянку зривав, як собака гарчав. Ну скільки вже можна мені тебе вчити – Ти дай мені трошечки перепочити, Ти вилізи з хати, ти піди погуляти – Людей подивитись, себе показати. Погуляла, покружляла, погуляла, покружляла, Людей подивилась, себе показала. Погуляла, покружляла, погуляла, покружляла, Та до мене назад ти оглоблі вертала. Ні, ні я не ту кохав, не ті слова я говорив! Ні, ні я не ту чекав, не ту теплом своїм зігрів! Ніч, ніч осліпила нас – блакитних снів жадана мить! Ні, ні я не тій моливсь – любов украла ніч! Мов настояне вино, випив я любов давно – Так добряче нализався, що мені вже все одно. Проживу без тебе я, ти давно вже не моя – Опинилась у в'язниці, тепер бог тобі суддя. Добре так, добре так – я тепер одинак! Добре так, добре так – я тепер холостяк! Та твоє миле обличчя мене знов до себе кличе, І цієї мани не позбутись ніяк! Як приснишся вночі – то хоч бери та кричи – Закриють очі глядачі, затулять вуха слухачі! Не хочу знати, де ти, і знати, де тебе знайти. Ти розумієш, чи ні? Ти не потрібна мені! Ні, ні я не ту кохав, не ті слова я говорив! Ні, ні я не ту чекав, не ту теплом своїм зігрів! Ніч, ніч осліпила нас – блакитних снів жадана мить! Ні, ні я не тій моливсь – любов украла ніч!