У синім небі голуби літають, І наші душі зігрівають знов, І хоч літа назад не повертають, Та не стирає крил свята любов. І скоро діти вже дорослі стануть, Хоч за горами осінь золота, А нашого кохання цвіт не в'яне, Як в ті юнацькі, трепетні літа. Приспів: Нев'януча любов, нев'януча любов І серцю крила дасть, і горе переможе. Нев'янучу любов, нев'янучу любов До віку зберегти, о дай нам, боже. Тепла шукають у чужих родинах, Тепла невзявши із своїх родин, А потім мучить вже життя провина За те, що сиротою виріс син. Струсніть із себе сірий порох втоми, Погляньте в рідні очі, як колись. Ніде нe краще, аніж в ріднім домі, В якому ми любов'ю поклялись. Приспів. (2)