Ненько моя, та не гай мене, В далеку дорогу виряжай мене. (2) Бо ніченька та темненькая, Козаку дорога та далекая. (2) Як виїхав на степ, на степочок, Пустив кониченька на час, на часочок. (2) Прип'яв коня під могилою, А сам ліг спати під калиною. (2) Ой, добрая та годинонька, Що десь взялась та дівчинонька. (2) Десь взялася та дівчинонька, Ой, десь взялася в степу молодая. (2) Та зірвала та травиченьку, Вдарила козака та по личеньку. (2) Встань, козаче, годі тобі спати, Бо вже твого коня не чуть - не видати. (2) Орда іде і коня веде, Тебе молодого в степу зарубає. (2)