Нема в світі Правди, Правди не зиськати, Тілько в світі Правди, що Рідная Мати. Уже тепер Правда сидить у темниці, А щира неправда з панами в світлиці. Уже ж тепер Правда, уже ж Вона вмерла, А щира неправда увесь світ зажерла. ..................................... Що вже тепер Правда стоїть у порога, А щира неправда з панами конець стола. Тепер буде Правда в панів під ногами, А щира неправда сидить між панами. Тепер уже Правду ногами топтають, А щиру неправду медом-вином напувають. Тепер уже Правда у панів у недолі, А щира неправда у добрій волі. Уже тепер Правда, Правда помирає, А щира неправда весь світ пожирає! Нема в світі Правди, Правди не зиськати, Тілько у світі Правди - як Отець-Рідна-Мати. А де ж то Її узяти? Її ні купити, ані заслужити, Увесь світ ізходити, Правди не зощити. Були ж колись Дітки, та стали Сирітки, Не мають вони собі помочі нівідки. Плачуть вони ж, плачуть, не можуть пробути, Своєї Рідної Матері забути: - Орлице-Мати! Де ж нам тебе взяти? Тебе ні купити, ані заслужити, Увесь світ ізходити, Правди не зощити. Хотя б то ми мали Ангельськії Крила, То б ми полетіли та тебе б увиділи; Бо вже Кінець Віку уже приближився: Хоч рідного брата тепер стережися! Бо із ним у суді стати - Правди не зиськати, А тілько сріблом-злотом панів насищати...