Нема тії сили, щоб весну спинила Й квітам звеліла не рости! Хоч матінка мила з журби посивіла, Так нам присудила цвісти. Вперед, соколи, до сонця й волі! Як маки в полі, ми під бурею цвітем! Героїв діти, ми будем жити, Землею володіти залізом і вогнем. Нема того ката, щоб вирив Карпати Й міг поковтати степи! Хоч рідная мати в огні розіп'ята, Так серце завзяте кипить! Вперед, соколи, до сонця й волі! Як маки в полі, ми під бурею цвітем! Героїв діти, ми будем жити, Землею володіти залізом і вогнем. Життя знов ітиме, отчизна цвістиме Й сонце пливтиме золоте! І матінка мила, що так нас любила, Всміхнеться нам мило за те! Вперед, соколи, до сонця й волі! Як маки в полі, ми під бурею цвітем! Героїв діти, ми будем жити, Землею володіти залізом і вогнем.