Дивно вдома, дивно на вулиці, Плачу від щастя фальшивого, Дай, життя, мені кохання, побачень Ніжного, хтивого! Знову бачу дивні малюнки на стелі, Може заснула вже? Знов на самоті, сама у пустелі, Знову байдуже... Я сміюсь від болю, я божевільна, Я некерована І звучать навколо розділені навпіл Сонати Бетховена, У дротах заплутались, Дай мені гостре, усім заборонене, У собі зламаю обмежений простір, Залишіть мене! Приспів: Може, знову так? Може, знову все? Знову трохи зле, все несправжнє! Може, дивний знак, одинокий звук, І серця стук нам про це розкаже? Є усе, що треба, але нема кохання! Дивні сни, незаймані зустрічі Знову, вимкни мобільного, Поясни, ми разом закінчим розмову Фразою сильною? Як завжди сама собі не належу, Тобі подарована, Розуму повільно стискаються межі, Я зачарована. І нема, не буде ні зараз, ні завтра, Казка не моя, Лихо тихо, впевнено, зовсім не варто, Але не можу я. Ти тримаєш міцно і впевнено, Сумно до світла торкаюся, Не втримав, зламав, ідеш геть, Я сама залишаюся. Приспів.