Жовтий пісок засипає рани, В пам'яті серця засинаю під ранок, Як ніч відбирає у мене твоє лице. Відстані в пил розбивають дороги, І хтось присипляє мої тривоги, Як тихий туман закриває твоє лице... Я пам'ятаю небо твоїх очей... Вітер на сіль перетворює море, Сіль замуровує пам'яті пори, І ти забуваєш забуте своє лице. Жовтий пісок засипає рани, В пам'яті серця засинаю під ранок, Як ніч відбирає у мене твоє лице... Я пам'ятаю небо твоїх очей... Я пам'ятаю небо твоїх очей...