Пригадаю усе до слова, До зітхання згадаю все, І мене в недосяжне знову Хвиля спогадів понесе. То наївні, а то суворі, Сколихнуть вони спокій мій, А за ними в холодне море Рушить човен моїх надій. Ой, ті плавання невеселі Як від правди себе втаю? Розіб'ється човен об скелі, Об гранітну байдужість твою. Вмийся сонцем у щиру мову, У думок моїх течію. Я люблю твої губи і брови, І поставу, і вроду твою. Приспів: Не жартуй наді мною, Будь ласка... І, говорячи, не мовчи. Нащо правді словесна маска? Ти мовчанням мені кричи! І без слів я усе розумію, Що сказати маєш мені, Та в мовчанні живе надія, Не почути жорстоке "Ні!". Ображайся на мене як хочеш, Зневажай, не навидь мене - Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне. Для кохання в нас часу мало, Для мовчання - у нас віки. Все віддав би, що жить осталось, За гарячий дотик руки. Приспів. Не жартуй наді мною!..