Не згадаю гадки, Не змислю я мислі!.. Як чорнії хмари, Чорні думи звисли! Порадь, мати, що діяти, Ой чи жити, чи вмирати? Порадь, моя мати! Розпукає серце, Каменіють груди. Скажи, моя нене, Що зо мною буде. Кажуть люди: "В світі чари; В світі люди, не татари — Не будеш без пари!" Ой світе мій, світе! Лушпина оріха! Де твої розкоші Та де твоя втіха? Нудно в тобі, як в неволі, Тілько мука, тілько болі, Ні волі, ні долі! І ви, мої люди, Люди — не татари, Чи хоч раз ви руку Сироті подали? Кому горе — горе й буде, Другим жалю не прибуде, Люди ж мої, люди! Наоколо глянеш — Та й каменем станеш, А на себе глянеш, — Як билина, в'янеш. Лист за листом опадає, Рік за роком упливає, Назад не вертає! Не згадаю гадки, Не змислю я мислі, Як чорнії хмари, Чорні думи звисли. Порадь, мати, що діяти: Ой чи жити, чи вмирати? Порадь, моя мати!