Моя Україна i древня, i нова, Сумна, чи весела, ти люба менi, Милуюся цвiтом твоiм калиновим, Чарують мене солов'їнi пiснi, За мову, за пiсню дзвiнку Й любов до Вкраiни палку Нас гнули й ламали, | (2) Та все ж ми спiвали | (2) Пiснi матерiв сповитку. | (2) Нас є по чужинах, сибiрах, Чикаго, I скрiзь, де багата i щедра земля. Лиш пiсня єдина втамовує спрагу I там на чужині серця звеселя. Вона на чужих берегах, Мов вiчний чумацький той шлях, Щоб присно i нинi | (2) Не всохло корiння | (2) Не згасла любов у серцях.| (2) Не вмре наша пiсня, не вмре наша мова, Не вмре Украiна, вiками iй жить, Допоки гуляє ще хвиля Днiпрова, Допоки, мов скеля, град-Київ стоїть. Тож хай наша пiсня луна, Допоки гуляє весна. Допоки жевемо. | (2) Ми з пiснею йдемо, | (2) Черпаємо сил з її дна. | (2) Одна в нас родина, | (2) Вiд батька до сина, | (2) Нас пiсня рiднить i єдна. | (2)