Я забув про жаль, забув про біль, Загубився десь посеред радіохвиль, Долетів до сонця і до снігів. Я старався, я вірив, я так цього хотів, Але де б не був я увесь цей час, Залишався завжди біля твого плеча І кричав назустріч твоїм слідам: "Я тебе нікому не віддам!.." Не віддам... Не віддам... Не віддам... Не віддам... В те, що я далеко, нікому не вір, Розділяють нас тільки десять цифр, Або логін, пароль і "Алло, привіт!" Що для технологій цей широкий світ. І нехай між нами тисячі зірок, Не відходив я від тебе ні на крок, В перекотиполя нехитрий план – Я тебе нікому не віддам!.. Не віддам... Не віддам... Не віддам... Не віддам... У науки чекання свої ази: В будь-якій колоді чотири тузи. Я - твій змій, але я - і твій Адам – Я тебе нікому не віддам!.. Не віддам нікому і ні на мить, Все, що заважає, – знімай, хай горить! Не кажи нічого, я знаю сам – Я тебе нікому не віддам!.. Не віддам... Не віддам... Не віддам... Не віддам... Не віддам... Не віддам... Не віддам... Не віддам...