Не пиши, не жди і не зови мене, Не займай минулого дарма... Жовте листя, на вітрах розвіяне, Поховала у снігах зима... Поховав і я чуття розтрачені У найглибших тайниках душі... Не зови, не жди мене, пробач мені, У золі вогню не воруши... Що було - тепер не має значення, Не вернути пору молоду... І не призначай мені побачення, Бо про все забуду і прийду...