Я пам'ятаю біль твоєї зради, Та рана досі в серці ще жива, Ти сиплеш сіль на неї не заради Того, щоби вона в душі жила. Зробила так, я знаю, ненавмисне, Але від того біль мій не вщуха, Несамовита сила в грудях тисне, Аж сльози виступають на очах. Приспів: Не треба сліз, не плач, моя кохана, | Від того що покинула мене. | Нехай болить моя душевна рана, | Я все одно кохатиму тебе. | (2) Ти не жалкуй, що так тоді вчинила, Як мало статись - сталося усе: Переді мною двері зачинила, А я не знаю - що зі мною є? По справжньому, напевно, не любила, Але любов на світі справжня є, Немає часу плин над нею сили, І доказ цьому - все життя моє. Приспів. Не треба сліз! Не треба сліз, не плач, моя кохана, Не треба сліз, не треба - я ж просив. Нехай живе до скону в серці рана, | За неї я давно тобі простив! | (2)