Не та ружа, що за садом, А та ружа – що в саду. Не той милий, що двох любит, | А той милий – що одну. | (2) Уже листя пожовтіло, А ти, травко, зеленій. Мене вдома б'ют та й лают, | А ти, милий, пожалій. | (2) Пожалів би тебе, мила, Якби думав тебе брать. Через місяць, може, ранше, | Думаю тебе лешать. | (2) Як лишаєш мене, милий, Як лишаєш – так лишай. Все, що було поміж нами, | Нікому не виявляй. | (2) Не виявлю, моя мила, Бо я дуже тя любив. Так зробили лихі люде, | Що я тебе полишив. | (2) Раз прийшла я на висілля, Стала собі в стороні, – Покотились йому сльози | Ще й скоріше, як мені. | (2)