Жита, жита, шумлять жита. Не сумуй, що соловей затих. Я його для тебе серед гаю Щебетом цілунків доспіваю На вустах калинових твоїх. Не сумуй, не сумуй, не сумуй, Не сумуй, що соловей затих. Не сумуй, що стих зозулі гук. Я тобі на щастя, на кохання Серцем докую її кування — Пригорнись, послухай його стук. Не сумуй, не сумуй, не сумуй, Не сумуй, що соловей затих. Не сумуй, що мовчазні гаї, — Серця стук затьохкав поцілунком: І зозулі закували лунко, Заспівали дзвінко солов'ї. Не сумуй, не сумуй, не сумуй, Не сумуй, що соловей затих.