Обніму й розцілую, свою любу голубку, У зволожені очі і гарячі уста. Ти повір - це кохання, переповнило душу, Закружляли у танго наші юні серця. Десь за горами сонце заховалось у росах, Нічка тиха й чарівна п'янить душу сповна. Хоч любов наша пізня, вона вірна і щира, Десь зрадливо завмерла кришталева сльоза. Я шукав в небі зіроньку свою доленьку, долю, Ще просив я поради і чар - зілля й тепла. Пригортав до серденька свою квітку- горянку. Цілував до безтями у гарячі уста. Заховалися зорі у блакитнім тумані І ранковий світанок приморозив серця. Не сумуй, моя мила, чарівна підгір'янко, Бо любов не пропала, вона вічно жива.