Не питай, Чого в мене заплакані очі, Чого часто тікаю я в гай І блукаю я там до півночі, Не питай, не питай, не питай. Не питай, Чого в'яну і сохну, як квітка, Бо так щиро кохаю тебе, Ти покинув мене, сиротину, На посміх, поговір для людей. Не питай, Бо нічого тобі не скажу я, - Бачив ти мої сльози і сум, А нещирі слова та байдужі Не розвіють тяжких моїх дум.