На сайті поетичного клубу України є вірш розміщений сьогодні мною не як літературний твір для Вашої оцінки, а як крик душі сьогодення... Не голосуйте "Проти всіх!" Бо всі – це ми, це Україна, Не піднімайте ся на сміх, Бо в тому "сміху" всі загинем. Байдужим, може, й легше жить, На хату скраю все звертати, Та коли щось десь і згорить – Чи ж не твоя то "крайня хата"? Аби й надалі ми були, Аби в усьому світі знали: Ми Українці, не хохли, - Погоди б з моря не чекали. І що я можу? – скажеш ти, Для України я піщинка. Ти з небайдужості почни – З громадського простого вчинку. І хай зневірились усі, Мовляв, без нас вже все рішили, Але з піщинок-голосів Майбутнього складеться сила. Ото ж в неділю не проспи, Щоб "крайніх хат" поменше стало, Піди і вибір свій зроби, Аби твій голос не украли. Щоб потім долю не клясти, Терпіння зливши через вінця, Спитай себе: чи гідний ти, Аби по світові нести Звання почесне українця?