Не дивуйтесь, добрі люди, Добрі люди, ви, сусіди, Що задумуюсь між вами, Що журюся я завсігди. Літа мої - молодії... Що ж по тому? - Що ж по тому? Як без щастя, як без долі Жити в світі молодому? Моє щастя за горами, Може, другим помагає. Моя доля враз з Дунаєм В синє море упливає. Життя моє! Життя моє! Ти - покошеная нива. Не зосталась, не пригнулась Жадна квіточка щаслива. Жар серденько пригріває, Душа рада в холодочок; А де гляну-подивлюся - Тільки камінь та пісочок. І я сохну, засихаю, Як в степу билина тая, Поки мене не пригорне Де могила сировая. І пригорне могилонька!.. Хто ж рідненький там заплаче? Хіба ворон чорнокрилий, Пролітаюче закряче. І пригорне могилонька!.. Хто ж за мене спогадає? Як подумаю за сеє, З жалю серце розпускає. Не дивуйтесь, добрі люди, Добрі люди, ви, сусіди, Що задумуюсь між вами, Що журюся я завсігди.