Старокиївська Русь наша Славилась князями, Що хоробрість проявляли В бою з ворогами. Ми були тоді могутні, Не були ми й бідні, Родичалися із нами Королі сусідні. Час іде, усе минає, Не приходить двічі. Вже козацька шабля грає В Запорізьскій Січі. Не князі, а вже гетьмани Вели за собою, Захищали Україну Козаки у бою. Та пройшла й козацька слава – Москалі зламали. Триста років українську Душу шматували... Та навіки не пропала В нас колишня слава, Бо тепер вже Україна Незалежна стала.