Вітром розвіяні думи, Небом загублена доля, Горем засіяна, світом осміяна | Наша омріяна воля. | (2) Скільки її здобували, В муках за неї вмирали... А лютого ворога навши віками Не зреклися і не покарали. Серед омани і блуду Ходять засмучені люди, Бо тою волею всіх їх поранено, Як гострою кулею в груди. Нащо було здобувати, В муках за неї вмирати, Щоби осміяну, горем засіяну, За мотлох усякий продати?.. Вітром розвіяні думи, Небом загублена доля, Горем засіяна, світом осміяна Наша омріяна воля. Взяти б ту волю у руки Бідну, розп'яту, криваву, Щоби побачити, щоби відчути | І будувати державу! | (2)