Там, де Случ і Горинь чистим плесом грають, Там судилась доля народитись нам. Ой ти рідна земле - наш Подільський краю, Скільки ти даруєш радості серцям! А коли дорога в даль ішла від хати, Душу сколихнули мамині слова: "Пам'ятай довіку,- говорила мати,- Ти люби цю землю, де б ти не бував". Дорога матусю, в Вас любові вчуся, І цілую вдячно мамину сльозу. Сонячним врожаєм, краю наш, красуйся,- Скарбом найдорожчим в серці збережу. Вже сини онуків на руках тримають, А любов до тебе більша з кожним днем. Ой ти рідна земле - наш Подільський краю, Скільки сонця-щастя ти даруєш нам!