Дощ-дощиці сльози ллє, мені суму надає, Розділити хоче сум поміж срібних своїх струн. Струни срібнії дзвенять і акордом гомонять: "Вийди, вийди поміж нас, злийся з нами, твій же час". Приспів: Це наш час, це наш час, Це наш час, це наш час. Хочу злитися з дощем, гомоніти разом з ним, Розділити серця щем, поділитися вогнем, Дощ змиває всі сліди, говорили ми разом, А кохання - назавжди і даровано обом. Приспів. Вперше яблуні той цвіт він бентежив нас обох. Через довгу низку літ ми згадаємо наш крок. Взявшись за руки пливем і політ у нас стрімкий. Поцілунок наш терпкий, ми повторюємся в час. Приспів. (2) Один подих, один рух, дві усмішки, як одна, | Для кохання - один дух і одна завжди весна, | Літо теж одне й зима, все одне у нас обох, | (2) Дехто каже: "Це міраж", - не погоджуйсь, | То наш час. | Приспів. (3)