Візьміть, майстрине, найясніше полотно, Що вибілене сивими димами, Зігрійте, мов дитяточко, його Руками вмілими, молитвами, піснями. Нехай стьожки лягають у рядок І хрестиком сплітаються мотиви... Майстрине, вишийте печаль своїх думок І тихі сльози пізньої години. Приспів: Руки золоті в народної майстрині, Серце золоте, просвітлене чоло... Вишиваєте ви долю України І не пересохне правічне джерело! Літа збирали ви улітку й навесні, Ви їх спрядали золотом осіннім Й душа, кудись блукаючи вві сні, Знову удосвіта приносила їх в сіни. А ті роки – настояне вино З блакитним небом, терпкими квітками... Візьміть, майстрине знов до рук ви полотно Та й долю свою вишийте нитками! Приспів.