Напливає туман на дніпровськії кручі, І остання зоря відступає за Збруч, Тут з прадавніх давен став заслоном Ревучий, Тут і нас москалі не візьмуть голіруч. А над синім Дніпром – злоті промені світла, Тане в ранішнім небі тонкий місячний серп. І від серця до сонця наче тиха молитва, Линє соколом в небі Володимирів герб. Приспів: Біля ватри чатують стрільці – золота "cтара вОйна", Наші думки про бій, не про гордую славу в віках. Нам ведеться не тільки про те, щоб померти достойно, А про те невимовне, що там над Дніпром в небесах. Це не жита снопи – в стійках кріси сталеві, Сотник шаблю гострить – лезо прагне на герць. Тут за волю підуть горді галицькі леви, Тут козак з-над Дніпра стане в бою на смерть. Пане сотнику мій, славний брате вкраїнцю, Ми пройшли чесний шлях і криваві жнива. Нашу чашу життя кров залляє по вінця, І зросте на краплях Україна нова.