Наливаймо, браття, кришталеві чаші, Щоб кулі минали, Щоб шаблі не брали Голівоньки наші. Бо козацька доля Як у полі рута, Січена дощами, Хрещена громами, Ще й вітрами гнута. Як лелечій клекіт Козакова вдача, Вигукнеться сміхом, Вигукнеться щирим, а відлунить плачем. Наливаймо, браття, Наберімось сили, Доки до схід сонця, Доки до схід сонця Сурма не сурмила.