Вийшла жінка на тихе подвір'я, Задивилася мовчки на шлях І останній вогонь надвечір'я Загорівся в жіночих очах. Приспів: Надвечір'я, надвечір'я - Теплота м'якого світла, Покотилася із неба Намистники золоті. Надвечір'я, надвечір'я На прощання нам заквітло... Ой, буває надвечір'я | У природі і в житті. |(2) Чебреці так розпахлися терпко, А літа, як ренети в ковші. І немов у живому люстерку Все відбилось в жіночій душі. Приспів. Я казковому щастю не вірю І печалі не скину із пліч, Тільки думаю,що надвечір'я - Ще не вечір, ще зовсім не ніч. Приспів.