Тиха блакить над містом шумить І падає цвіт вогнів на явори, Де росли, де стрічались ми з тобою В Наддніпрянські вечори. Там, де росли, де стрічались ми з тобою В Наддніпрянські вечори! Радість зітхань, найперших кохань, Як вогник мій завжди в душі горить. Я любов у житті знайшов з тобою В Наддніпрянські вечори! В далях доріг любов я зберіг, Проніс, як щастя цвіт, крізь всі вітри. І живуть, як пісні пливуть, у серці Наддніпрянські вечори. Завжди живуть, як пісні пливуть, у серці Наддніпрянські вечори. Наддніпрянські вечори... Наддніпрянські вечори...