Вітер колише трави шовкові, Ніч кругом... Глянь, моя мила: зорі повисли Над Дніпром. Серце так б'ється, щастя ж бо з нами Тут само: Разом дорогою зоряно-ясною Ми йдемо. Ген за садами спить наше місто: Все в огнях... Низько над нами, враз пролетівши, Скрикнув птах. Пахнуть покоси. Сядем на сіні, - Пізній час. Я українець, а ти ж росіяночка - Дружба в нас. Зорі сяють нам вдалину. На схід ти поглянь, кохана, - Зорі світять нам путь ясну. Встає вже зоря рум'яна. Юність, юність, повна щастя без краю! Люба, мила, краще від тебе не знаю! Разом, кохана, пійдемо разом В ясний наш день. Вітер колише трави шовкові, Ніч кругом... Глянь, моя мила: зорі повисли Над Дніпром. Серце так б'ється, щастя ж бо з нами Тут само: Разом дорогою зоряно-ясною Ми йдемо. Ген за садами вогники гаснуть, - Скрізь світа... Час повертатись вже нам до міста, Золота. Ми ж наше місто обороняли У війні. Зараз його ми з тобою будуємо Всі ці дні. Щастя до нас чарівної ночі Тут прийшло... Глянь, моя мила, небо рожевим Розцвіло. Пахнуть покоси, сядем на сіні В ранній час. Я українець, а ти ж росіяночка - Дружба в нас. Зорі мов не хочуть сіять. На схід ти поглянь, кохана, - Зорі стали враз пригасать, Вже встала зоря рум'яна. Юність, юність, пoвна щастя без краю! Люба, мила, краще від тебе не знаю! Разом, кохана, пійдемо разом В ясний день. Щастя до нас чарівної ночі Тут прийшло... Глянь, моя мила, небо рожевим Розцвіло. О, як нам гарно йти проти вітру В ранній час. Я українець, а ти ж росіяночка - Дружба в нас.