На землі похмурій сонце вічне, Блиск сузір'я між поснулих трав... Не на фресках давніх, романтичних, Дійсність я вивчаю і вивчав. Височать за вибалком могили, В зіллі зброї заростає шмат. Йдуть онуки, а діди спочили На вершинах снігових Карпат. Я піду, згублюся в небокраях, Всі зникають в безпросвітній мглі. Я нічого більше не бажаю, Як умерти на своїй землі. І до смерти, що прилине шквалом, Хай огида буде в юнаків. Тиха слава пролунає в далях Серед вкритих смутком берегів. Друзі принесуть звитягу з бою, На свободі усміхнеться люд. Блискавки ударять над рікою, І салют прибоями дадуть.