Крилаті коні, степові жар-птиці, Несуть мене у мандри за село – В долинський степ, життя мого скарбницю, Де б'є натхнення вічне джерело, Де табунам розлогих трав гривастих Зимова флейта спати не дає. Летить натхнення по шляхах зірчастих, Біжить лошатко зоряне моє. Приспів: Творім добро у цім тривожнім світі, Творім натхненно кожен день і час, І наші коні будуть так летіти - Ніхто й ніколи не зупинить нас. Хай наше слово щире, норовисте Розп'ятим душам додає снаги. Хай озорить те слово променисте Пожухлий цвіт і молоді сніги. Нехай святая правда проростає По тих степах, де гнеться ковила. Хай коні щастя знову завітають Під новий рік до нашого села. Приспів.