На купині під осокою Там один стрілець вмирав, Він держав за грудь рукою – З рани кров він зупиняв... І потекла та кров червона, І стікає в купину – Там один стрілець вмирає За ідею, за свою... "Ой, ви друзі, мої друзі, Я вже з вами не буду! За свій нарід, за край рідний Я життя своє даю". Підняв очі, глянув вгору: Тече кровця із грудей – "Я вмираю, не побачу Самостійної доби. Я вір'ю в те, що нарід встане – Всі завзято в бій підуть, І тоді катам за все відплатять, І мене там спом'януть".