Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, | А лиш камінь має. | (2) Як ту мову мож забути, Якою учила Нас всіх ненька говорити, | Ненька наша мила? | (2) Як ту мову мож забути? Та ж звуками тими Ми ж до Бога мольби слали | Ще дітьми малими; | (2) У тій мові ми співали, В ній казки казали, У тій мові нам минувшість | Нашу відкривали. | (2) Ой, тому плекайте, діти, Рідненькую мову, І учиться говорити | Своїм рідним словом! | (2) Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, | А лиш камінь має. | (2)